Ангели і демони Риму

Протистояння добра і зла, тіні та світла, того, що ми любимо та ненавидимо. Велика істина відкривається в самому кінці – насправді, погане може бути вчинене з добрим наміром, а щось прекрасне може ховати темноту та страх. Не варто розуміти все настільки прямо. 

Центр давнього активного протистояння вчених та служителів Бога, столиця країни, де цвіте релігія, а історія знаходить нові способи трактування речей – Рим – старе місто нової літератури. Історик та професор Роберт Ленгдон побувавши у ньому отримав шанс пройти одним із найбільш таємничих та невідомих загалу шляхів – шляхом ілюмінатів, котрі залишили знаки та підказки, які далеко не кожен зможе прочитати. 

Пантеон, капела Кіджі та Рафаель Санті – перша загадка

«Тут покоїться той Рафаель, при житті якого велика природа боялась залишитись переможеною, а після його смерті вона боялася вмерти» – так можна перекласти епітафію на надгробку з латини. Пантеон став останньою зупинкою для багатьох визначних художників, діячів та членів королівської родини Італії, в тому числі для Рафаеля Санті. В «Ангелах і демонах» Пантеон згадувався, а точніше окулюс Пантеона – єдине джерело світла у будівлі без вікон. Купол Пантеона вже є унікальним архітектурним дивом, але окулюс все ж привертає більше уваги. Круглий дев’ятиметровий отвір розташований таким чином, що 21 квітня, в день заснування Риму, сонце через нього потрапляло прямо на вхід, звідки перед людьми з’являвся імператор.

Роберт Ленгдон називає капелу Кіджі – Каплицею землі. Історія фільму закручується таким чином, що професор має знайти чотири точки-святині, кожна з яких характеризує свою стихію – воду, землю, вогонь, вітер – та разом вони мають утворити хрест. У словах ілюмінатів про «землю» йшла мова про місце поховання Рафаеля Санті, яке ми в решті решт вже визначили, але також була згадка про «диявольську діру», за яку Ленгдон помилково прийняв окулюс Пантеона. Насправді ж, «диявольською дірою» є кругла мозаїка на підлозі капели Кіджі, що демонструє моторошний малюнок крилатого скелета, який ховається за гербом сім’ї Кіджі. Слова під мозаїкою говорять «Mors.aD.CaeLos», що означає «Смерть від Неба».

Площа Святого Петра, собор Святого Петра та клонади – друга загадка

Вітер – друга стихія по порядку, яка завела Роберта Ленгдона на площу Святого Петра. Витвір мистецтва та мрія перфекціоніста – велика територія, огороджена колонадою зі статуями, має симетричний малюнок по центру, що променями розходиться від височенного єгипетського обеліску.

Побудована вона в період з 1656 по 1667 рік, саме ця площа є «островом молитви», ізольованим від іншого світу, як висловився сам Берніні. Архітектор в оригіналі планував повністю з’єднати колонаду, щоб там були лише невеликі входи до площі, але врешті решт не став так робити. Тепер ця площа просто об’єднує людей та направляє до собору Святого Петра – серця католицького світу та найбільшої споруди маленької держави в центрі Італії, Ватикану. 

Собор Святого Петра – колиска католицької віри у світі – найбільша християнська церква світу та найбільша споруда Ватикану. Будівництво її тривало цілих 120 років, тобто протягом правління дев'ятнадцяти римських пап. Багато відомих архітекторів доклали зусиль аби сьогодні ми мали змогу побачити цю неймовірну перлину християнства, а у 2007 році в архівах Ватикану навіть був знайдений малюнок Мікеланджело, де була зображена одна із колон собору. Мікеланджело, до речі, також працював над будівництвом базиліки – творінням його рук є величезний купол діаметром 42 метри. У стінах собору поховано багато видатних особистостей, наприклад, 25 пап та три королеви: Крістіна Шведська, Матильда Тосканська та Марія Клементина Собеська. 

Санта-Марія делла Вітторія, капела Корнаро та «Екстаз святої Терези» – третя загадка

Третій елемент – вогонь. Якщо не знати про цю церкву та не розуміти її історії, вона просто розчиниться серед інших високих будівель на багатолюдних вулицях Риму. Санта-Марія делла Вітторія відома капелою Корнаро – апогеєм італійського бароко. Можна легко пройти повз і так і не побачити величну статую «Екстаз святої Терези», яка і стала провідником для професора Ленгдона до «вогню».

Сама статуя навіть не є статуєю, вона лише ескіз – боццетто. Присвячена скульптура святій Терезі Авільській – іспанській монахині та католицькій святій, що жила у XVI ст. Наразі витвір є окрасою собору. 

Боццетто з італійської перекладається як «ескіз», «чернетна скульптура», яка ще підлягає правкам. Призначення її досить логічне – спочатку майстер створює ескіз, щоб побачити в живу ідею своєї роботи. Така концепція була створена ще в роки Відродження в Італії, коли митець мав узгодити кінцевий вигляд свого твору та отримати фінансування для продовження праці. Однією з найвідоміших боццетто є як раз скульптура Берніні «Екстаз святої Терези», виконана у натуральну величину. Берніні, до речі, зберігав свої ескізи, оскільки вважав, що вони вже мали цінність, адже різниця між боццетто та фінальною роботою все ж була, через відмінність матеріалу. Початкова скульптура зазвичай створювалась з воску, гіпсу чи глини, а сама скульптура – з мармуру чи бронзи. 

«Екстаз святої Терези» представляє сцену із життя святої – за словами Терези, уві сні її відвідав ангел у вигляді смертної людини та вразив своєю золотою стрілою з наконечником із вогню. 

Пьяцца Навона та фонтан «Чотирьох річок» – четверта загадка

Пьяцца Навона за задумом символізує останню стихію – воду. Професора Ленгдона приводить сюди бажання врятувати хоча б одного кардинала з чотирьох, а підказка ілюмінатів направляє до фонтану «Чотирьох річок». Побудований у середині XVII ст. він є одним із найвідоміших фонтанів Риму. 

Історія цього фонтану специфічна, але не те, щоб дуже неймовірна. Побудований він за проектом Берніні, але спочатку архітектора навіть не хотіли допускати не те, що до роботи, а навіть до конкурсу, на якому мав бути обраний майбутній проект фонтану. Справа в тому, що тодішній папа у 1644 році забажав поруч із палацом Памфілі єгипетський обеліск з фонтаном. Тоді був об’явлений конкурс на найкращий макет майбутньої скульптури. Через активну роботу своїх противників Берніні не отримав навіть шанс виступити зі своїм проектом, але завдяки друзям у найближчому колі спілкування папи його проект все ж потрапив на очі замовнику, котрий, тільки-но побачивши макет, скасував конкурс та наказав Берніні одразу ж братись до роботи. 

Статуями, що оточують обеліск, є ніщо інше, як головні річки чотирьох частин світу – Ніл (Африка), Ганг (Південна Азія), Дунай (Європа) та Ла Плата (Південна Америка). 

Лоренцо Берніні та шлях його скульптур до замку Святого Ангела – фінал історії

Загалом протягом усього фільму Роберта Ленгдона постійно супроводжує дух Лоренцо Берніні, який за сюжетом також був ілюмінатом. Саме його витвори мистецтва і шукав професор кожного разу, саме його геніальна спадщина стала ключем до розгадки великого задуму. Берніні став майстром, що створив церкву Санта-Марія дель Пополо, за його проектом були побудовані неймовірні колонади та статуї на площі Святого Петра, його геній залишив слід у церкві Санта-Марія делла Вітторія у вигляді статуї «Екстаз святої Терези» і, звісно ж, це Берніні став творцем фонтану «Чотирьох річок».

Лоренцо Берніні – найбільший скульптор та архітектор римського бароко. Його мистецтво переповнене емоціями, театральністю, величчю та масштабами, але водночас зберігає простір, чуттєвість та зв’язок з релігією. Прожив він 81 рік, майже вдвічі більше ніж Рафаель Санті, та створив велику кількість творів, в тому числі скульптури з бронзи та мармуру, портрети фарбами та крейдою, а також автопортрети.

І от, знову ж таки, Берніні привів Роберта Ленгдона до місця можливого зібрання ілюмінатів – замку Святого Ангела або просто храму Світла. До величної будівлі веде міст, вздовж якого йде ціла алея ангелів, також створених Берніні. Неймовірна історія назви цього замку за чутками має коріння ще в 590 році, коли народ потерпав від епідемії чуми. Папа Григорій Великий побачив тоді на вершині замку архангела Михаїла, котрий ховав меч, що означало закінчення нещастя. Замок Ангела за планом імператора Адріана мав стати мавзолеєм і зрештою таки став – останнім похованим тут є імператор Каракалла. 

Фантастика

Як і всі кінострічки, фільм «Ангели і демони» має декілька розбіжностей з книгою, але в даному випадку навіть сама книга не завжди відповідала реальності. Наприклад, та сама антиматерія, що погрожує знищенням стількох людей у Римі, є майже таким же міфом, як і появлення архангела Михаїла над мавзолеєм Адріана. Справа в тому, що вчені з європейської організації з ядерних досліджень спростували можливість створення бомби з антиматерії, так само, як і спростували спосіб створення антиматерії, описаний у книзі, та її кількість, яку можна отримати внаслідок експериментів (не більше одного граму і лише через приблизно мільярд років). Тому хвилюватись за знищення світу внаслідок бомби з антиматерії точно не варто, принаймні пару найближчих мільйонів років. 

Але це не єдина розбіжність. Було ще декілька нюансів, котрі ми всі пропустили через захопливий сюжет історії. Наприклад, камерарій – не є кардиналом, а не кардинал не може стати папою. Врешті решт у фільмі були описані декілька можливих способів обійти цей закон, завдяки чому камерарій майже став новим папою, але в реальності всього цього просто не мало статись. По перше, камерарій є кардиналом, а по друге, навіть звичайний католик може стати папою, якщо його обере конклав. На сьогоднішній день збори проводяться у Сікстинській капелі. 

Але хто б міг подумати, що саме Ватикан – можна сказати, один із головних персонажів фільму – стане противником цієї кінострічки та заборонить зйомки на території своїх храмів. Через це знімальна команда була вимушена шукати подібні до оригінальних локації, де можна було б проводити зйомки та зберегти оригінальний колорит церков.